Парвовірусний Ентерит Собак

Содержание

Способы справиться с парвовирусной инфекцией у собак

Парвовирусный энтерит у собак – им начали болеть относительно недавно. Только в 1978 году появились первые вспышки эпидемии. И, несмотря на то, что этот вирус очень был похож на энтерит норок и панлейкопения, от которой страдали кошки, его природа очень сильно отличалась от этих разновидностей.

Но само заболевание опасно. Так как игнорирование проблемы может привести к гибели животного. В этом случае собака начинает усыхать на глазах. Чтобы этого избежать, необходимо обратиться к ветеринару, но вначале знать, что это за болезнь.

Почему происходит заражение

Вирус кочует от одного животного к другому. Т.е. инфицированный пёс может спокойно передать возбудителя другой собаке. Когда здоровый питомец заряжается от здоровой собаки, через 2 или 3 недели его организм начинает обильно рвать, часто ходить в туалет, выделяя со рвотой и жидким стулом огромное количество микробов. Таким образом, вирус попадает в окружающую среду. Но выделения – это не одна из форм заражения животного. Одежда, обувь, грязные игрушки, и т.д. Всё это может стать причиной инфицирования.

Это один из самых сильных вирусов. Его оболочка может выдерживать как низкие, так и высокие температуры (до +100 о С). Попадая в организм собаки, его инкубационный период длится от 4 до 10 дней (у щенков этот период длится намного дольше – от 1 до 2 месяцев). Но первые симптомы проявляются уже на третьи сутки.

У щенков очень маленькая масса тела. Поэтому количество смертельных исходов среди них гораздо больше, чем у взрослых особей.

Симптомы парвовирусного энтерита у собаки

Заболевание у каждого питомца может протекать в разной форме. Поэтому саму болезнь делят на несколько групп:

  1. Кишечная форма;
  2. Сердечная форма;
  3. Смешанная форма.

Кишечная форма подразумевает острое и подострое протекание болезни. В этом случае владелец может наблюдать, как собака отказывается от пищи и воды. В этом случае слизистая кишечника является сосредоточением вируса. Он как бы срезает стенки кишечника, вызывая кровавый понос. При этом собака, пытаясь испражняться, чувствует очень сильные боли. Несколько суток продолжается непрекращающаяся рвота.

Спустя один–два дня после заражения собака начинает часто бегать в туалет, иногда под себя. Стул при этом жидкий, с примесями слизи, буроватого цвета, с примесью крови. Кал приобретает зловонный запах. Эти симптомы приводят к тому, что организм пса начинает обезвоживаться. Пёс слабеет, теряет в весе. Все эти симптомы сопровождаются как лёгочной, так и сердечно-сосудистой недостаточностью.

Для собаки самыми тяжёлыми днями считаются 3-и–5-е сутки. Именно в это время начинаются проблемы в желудочно-кишечном тракте. Поэтому, чтобы восстановить пищеварение, необходимо около трёх суток. Дальше организм питомца начинает потихоньку восстанавливаться. Но только если нет других осложнений.

Сердечная форма проявляется чаще всего у щенков от 1-го до 2-х месячного возраста. В этом случае у них начинаются проблемы с сердцем, когда парвовирусный энтерит у собак протекает очень быстро. Парвовирусный энтерит у щенков похож на симптоматику взрослых псов. Они отказываются от еды. Даже молоко мамы не могут пить. Сердце начинает усиленно биться, им тяжело дышать, наступает сердечная недостаточность. Спустя 1–2 дня щенок погибает.

Смешанная форма подразумевает наличие симптомов сердечной и кишечной форм. Т.е. распространение вируса происходит в пищеварительной, сердечной, и даже в дыхательной системе. Такие проблемы у питомцев наступают, когда в организме вырабатывается недостаточно антител.

Чаще всего это случается на первых месяцах рождения, у щенков, чьи матери не привиты. Но вирус может проникнуть вместе с другими заболеваниями, когда организм тратит большую часть сил, чтобы бороться со всеми инфекциями сразу. Температура у собаки может подниматься до 40 о С и выше. Она не падает 2 – 3 дня, но после этого приходит в норму. Если болезнь протекает для питомца очень тяжело, спустя несколько дней температура опускается до 37 о С.

Когда у пса берут кровь на анализ, можно увидеть, что количество лейкоцитов резко снижается. Но если иммунная система достаточно крепкая, чтобы противостоять вирусу, тогда через несколько дней их количество увеличивается.

Как выявить болезнь

К сожалению методы, при которых выявляется заболевание, на данный момент недостаточно эффективны. Во время диагностики антитела начинают появляться только на 4 или 6 день. А это уже поздние сроки. Если заболевание протекает в очень скоростной форме, 95% щенков может просто погибнуть.

Но сейчас за рубежом начинают практиковать новые методы выявления этой болезни. Среди них:

  • иммуноферментная диагностика;
  • радиоиммунный метод;
  • реакция торможения гемагглютинации;
  • выявление вируса в крови и кале.

Все эти методы диагностики направлены на то, чтобы выявить вирус CVP-2. Нетипичным методом выявления вируса считается гематологическая диагностика. С помощью неё ловиться не сам вирус, а определяется количество лейкоцитов в крови. Их нехватка свидетельствует об инфекции. Для достоверности результатов рекомендуется брать пробу несколько раз, но делать интервал в 12 – 18 часов. Ветеринар может по внешним признакам определить симптоматику болезни.

Поэтому рекомендуется проходить профилактическое обследование у ветеринара, чтобы выявить болезнь ещё до того, как она перешла в активную форму. Потому что щенки, которые растут индивидуально, могут погибнуть в 60% случаев. А когда с лечением собаки затягивается – показатель смертности значительно увеличивается.

Как лечить парвовирус у собак

Лечение болезни собаки подразумевает комплексное поддержание организма, удаление возбудителя инфекции и нормализации всех поражённых органов. В этом случае для собаки назначают противовирусную терапию, курс восстановительных препаратов, и симптоматическое лечение.

Противовирусная терапия (этиотропная) включает препараты, которые будут укреплять иммунитет, чтобы поддержать иммунную систему. Т.е. организм начнёт выводить инфекцию через мочу. В этом случае подойдут иммуноглобулины. Лучше подойдёт одноразовая, но сильная доза лекарства.

Эдиотропия подразумевает искусственное введение интерферонов, что позволит снизить активность самого вируса, пока организм вырабатывает антитела. В зависимости от тяжести заболевания ветеринар может прописать параллельное употребление этих двух стимуляторов.

Препараты, которые увеличивают лейкоциты в крови, позволяют улучшить состояние любимца. Так как вирус уничтожает кровяные клетки, эта группа медикаментозных средств нормализует их количество, позволяя бороться с болезнью. Восстанавливающая терапия (патогенетическая терапия) направлена на восстановление утраченных элементов в организме собаки.

Восстановление водного баланса — важная процедура. Ведь во время болезни питомец теряет очень много жидкости. Но одной водой пса не излечить. Регидрирующие растворы должны содержать такие элементы, как калий, натрий, кальций и восстанавливать щелочную среду крови. Вводить регидрирующие средства необходимо подогрев до температуры 37 – 40 о С.

Растворы вводят внутривенно, либо подкожно (когда внутривенно не получается вводить раствор, для этого разные участки тела собаки прокалывают раствором в размере 10 – 20 мл.).

Ветеринары практикуют брюшное введение раствора. Но для этого препарат подогревают до температуры 37 — 40 о С. Раствора должно быть немного. Большие объёмы могут убить животное. Перед процедурой брюшную полость рекомендуется смазать новокаином, чтобы убрать болевой порог.

Как только животное начинает идти на поправку, регидрирующие растворы можно постепенно закапывать через пасть. Эта процедура возможна, когда собаку перестаёт рвать. В этот момент ветеринар может прописать медикаментозные средства, которые защищают или обволакивают стенки кишечника.

Устранение интоксикации организма. Парвовирусный энтерит отравляет организм пса очень сильными токсинами. Чтобы собака выздоровела, необходимо убрать этот яд из организма. Для этого питомцу необходимо в регидрирующие растворы вводить гемодез. Его объём должен составлять от 25 до 30%. Кроме этого собаке можно давать глутаминовую кислоту. Чтобы вредные вещества меньше всасывались в слизистые, рекомендуется ставить очистительные клизмы.

Гормоны восстанавливают водно-солевой обмен и снижают гиперергические реакции. Лучше всего для такой процедуры подойдут кортикостероиды. Их рекомендуется принимать один раз или в течение короткого периода (обычно это 2–4 дня).

Симптоматическая терапия подразумевает избавление питомца от проявлений симптомов болезни. Например, если собака начинает рвать, ей назначаются противорвотные медикаментозные средства. Чтобы подавить сигналы, поступающие в рвотный центр, ветеринар прописывает антигистаминные препараты. Если слизистые кровоточат, назначают препараты, которые останавливают внутренние кровотечения.

Чтобы питомцу сбить температуру, которая поднялась выше 40 о С, необходимо пропить антибиотики. Это позволит избавиться от микробов, которые распространяют инфекцию. Принцип работы медикаментов заключается в том, что высокая температура тела – это естественная реакция организма на инородную инфекцию.

Но некоторые вирусы погибают, когда организм искусственно повышает свою температуру тела. Организм борется с инфекцией. Но когда она превышает допустимую норму, для питомца это может закончиться летальным исходом. Поэтому избавление от вируса автоматически снижают температуру тела.

Проблемы с сердечно-сосудистой деятельностью решаются благодаря препаратам, которые нормализуют работу миокарда. Но для щенков пока не разработаны подобные средства. Но лекарственные средства для того, чтобы поддерживать миокарду в тонусе показано для всех возрастов.

Противопоказания применения лекарств

Прежде чем принимать препараты, стоит знать о том, что есть лекарственные средства, которые противопоказаны для собак:

  • если у собаки начались рвотные приступы, ему противопоказаны любые средства, которые вводятся через пасть;

Это касается только лекарств. В особо тяжёлых случаях питомцу назначают капельницу, но употреблять воду он обязан. Но если организм отторгает и воду, тогда её необходимо вводить с помощью регидрантов.

  • если в организме собаки начались воспалительные процессы, им полностью противопоказаны кортикостероиды (эти препараты снижают активность иммунной системы);
  • тетрациклин противопоказан, если у пса наблюдаются геморрагии.

Несмотря на всю остроту проблемы, болезнь у питомцев проходит очень тяжело. Это сказывается на общем состоянии пса. Поэтому лечение должно проходить комплексно и максимально эффективно. Если собаке была оказана своевременная, проводимая по всем правилам, помощь, питомец в ближайшие дни идёт на поправку. Но, если лечение могло произвести противоположный эффект – животное погибает.

Питание во время заражения

Полноценное питание через пасть, возможно, только когда рвотные позывы прекращаются. Эти симптомы свидетельствуют о том, что пёс пошёл на поправку. Обычно это происходит на третий день после того, как ему была оказана помощь.

Рекомендуем прочесть:  Попугая Можно Кормить Свежей Травой Мелиссы

Когда собака начинает просить, жалобно скулить, ни в коем случае не следует поддаваться на провокации. Если начать кормить питомца едой, которая была для него нормой до заражения, он может просто умереть.

Ещё одним моментом в кормлении пса во время лечения являются родственники. Все они считаются потенциальными «врагами». Ребёнок не понимает проблему в целом. Он видит только «бедного пёсика», который голодный. Если у вас есть загородный дом, лучше обеспечить лечение именно там, подальше от посторонних глаз. Рацион собаки должен состоять из сбалансированного диетического корма. Готовые корма, прошедшие сертификацию, продаются в зоомагазинах.

Главное правило: кормление должно быть добровольным. Ни в коем случае нельзя запихивать еду в пасть насильно. Владельцу следует помнить, что на данном этапе желудок собаки представляет, из себя одну сплошную рану. Поэтому надо кормить своего питомца с осторожностью.

Такая диета должна продолжаться до тех пор, пока желудок не заживёт. Обычно это занимает около 4-х недель. Но, в зависимости от тяжести заболевания во врачебной практике есть случаи, когда собака садилась на диету до конца жизни.

Диета питомца включает:

  • снижение углеводной (мучной) пищи;
  • добавления в рацион кисломолочных продуктов, но при этом убрать полностью творог, кефир и простоквашу;
  • нежирные овощные бульоны, но допускаются куриные супы;
  • вареные овощи, обволакивающие каши, которые обычно варят на воде;
  • отварное мясо, которое добавляют в последнюю очередь.

Следует помнить, что любую пищу подают в измельчённом состоянии. Даже мясо. Его вообще лучше мешать с другими овощами и кашами.

Во время диеты собаку запрещено:

  • перекармливать, т.е. нарушать её диету;
  • добавлять в собачью пищу различные приправы;
  • добавлять в рацион мучные продукты;
  • давать кости в любой форме;
  • давать своему питомцу жирную пищу.

Проблема вируса энтерита заключается в том, что даже после смерти питомца, он может благополучно перемещаться по дому в течение 6 месяцев. Поэтому, прежде чем заводить новую собаку следует учитывать:

  • щенков от возраста 6–10 мес. лучше не заводить;
  • пока вирус полностью не выветрится, новые животные противопоказаны для этого помещения;
  • сука, которая привела щенков, должна быть привита (владелец обязан показать сертификат);
  • рекомендуется провести дезинсекцию помещения, где погибло животное, заражённое энтеритом;
  • использовать интерспектин.

Профилактика

Так как вирус передаётся от одной собаки к другой, не стоит выгуливать своего питомца в тех местах, где гуляют непривитые псы.

Перед выставкой всех собак поголовно удерживают в карантине. Период составляет 30 дней. А допускаются питомцы к подобным выставкам, когда у владельцев есть на руках документы, свидетельствующие о благополучном состоянии здоровья и наличие всех необходимых прививок (в том числе от парвовирусного энтерита).

Пес должен содержаться в чистоте. Регулярная дезинфекция помещений, организованное кормление снижает риск заражения возбудителем инфекции. Для этого используют 2% или 3% раствор натрия. Могут также использоваться гидроокись или формальдегид натрия.

Все щенки должны быть вакцинированы, согласно календарному плану прививок. Если выясняется, что собака заболела, её изолируют, а помещение обрабатывается дезинфицирующими растворами ежедневно. Предотвратить его можно укрепив иммунную систему питомца. Для этого в рацион пса нужно добавлять все необходимые минералы и витамины.

Заключение

Парвовирусный энтерит у собак – это очень опасное заболевание. Летальные исходы происходят намного чаще, чем от других заболеваний. Это связано с тем, что микробы устойчивы к любой среде, а их диагностика проблематична. Даже после смерти собаки он может обитать в доме ещё полгода. Поэтому своевременная помощь, оказанная питомцу может спасти ему жизнь.

Перед выставкой всех собак поголовно удерживают в карантине. Период составляет 30 дней. А допускаются питомцы к подобным выставкам, когда у владельцев есть на руках документы, свидетельствующие о благополучном состоянии здоровья и наличие всех необходимых прививок (в том числе от парвовирусного энтерита).

Парвовірусний ентерит у собак

Відео: Парвовіруснийентеріт у собак. Ветеринарна клініка Біо-Вет

парвовірусний ентерит — висококонтагіозна вірусна хвороба собак, що характеризується гострим геморагічним ентеритом, зневодненням організму, лейкопенією і міокардитом.

збудник: ДНК-вірус, відноситься роду Parvovirus. Існує два різновиди вірусу ПВС-1 і ПВС-2. Збудник ПВС-2 дуже стійкий при кімнатній температурі може зберігатися в інфікованих об`єктах протягом 6 місяців.

зараження: відбувається, в основному, фекально-оральним способом через інфіковані корми і воду, а також контактним — при обнюхивании і облизування безпосередньо хворих тварин або інфікованих ними об`єктів зовнішнього середовища. Інкубаційний період складає від 4 до 10 днів, а у 1-2-місячних цуценят — 1-3 дні.

патогенез: захворювання схильні собаки будь-якого віку, але сприйнятливі до хвороби щенята у віці від 2 до 16 тижнів, пояснюється тим, що збудник ПВС-2 особливо швидко розмножується в клітинах міокарда, лімфоїдної тканини, кісткового мозку та епітелію | кишкових кріпт.Наіболее часто хворіють щенята, отримані від невакцинованих сук.

симптоми: виділяють три основні форми хвороби: серцеву, кишкову і змішану.

серцева форма характеризується перш гострим ураженням міокарда у віці від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається раптово і протікає блискавично. Цуценята відмовляються від корму і води, не можуть самостійно смоктати молоко у матері. У тварин спостерігають різку слабкість, задишку, серцево-судинну недостатність- пульс аритмічний, слабкого наповнення, гинуть протягом 24-48 годин.

кишкова форма найбільш типова для парвовірусного ентериту. Протікає зазвичай в гострій, іноді в підгострій формах. Головними ознаками хвороби є тривала неприборкана блювота повторюється багаторазово протягом декількох діб, повна відмова від корму і води. Необхідно підкреслити, що на відміну від інших кишкових вірусних хвороб м`ясоїдних, при парвовирусного ентериті собаки протягом 1-3 днів не п`ють воду і молоко. Це обумовлено великими катаральними або геморагічними ураженнями тонкого і товстого кишечника, які викликають різку біль. Діарея з`являється у тварин через 1-3 дні після початку блювоти і триває від 2 до 10 днів. Калові маси слизові, потім стають водянистими, кривавими зі смердючим запахом. Нестримна блювота і тривала діарея викликають сильне зневоднення організму. У хворих тварин відзначається виснаження, серцево-судинну і легеневу недостатність і ін.

Відео: Парвовірусний ентерит у собак Удосконалення методів діагностики, профілактики і лікування Кате

змішана форма хвороби характерна різними ураженнями серцево-судинної, травної дихальної систем організму. Спостерігається у тварин з ослабленою імунною системою, у щенят, отриманих від невакцініроних сук. Температура тіла при гострій формі хвороби в початковій стадії підвищується до 40-41,5 ° С, зберігається на цьому рівні 2-3 дня потім швидко знижується нижче 37 ° С (несприятливий прогноз) .Гематологіческіе показники в перші 2-5 днів характеризуються лейкопенією ( 2-4 тис. в 1 мм 3 крові), а також зниження моноцитів.

діагноз: встановлюють на підставі епізоотологічних даних клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.

лікування: необхідно здійснювати комплексне індивідуальне лікування.

Етіотропна терапія: коли немає впевненості в діагнозі застосовуються полівалентні гіперімунні сироватки і полівалентні імуноглобуліни. При остаточному (точному) діагнозі, необхідно використовувати моновалентний імуноглобулін і моновалентну гипериммунную сироватку проти парвовирусного ентериту собак. Зазначені специфічні засоби вітчизняного виробництва рекомендується використовувати в початковій стадії хвороби 1-2 рази на добу (в залежності від тяжкості хвороби) протягом 1-3 днів відповідно до настановами щодо їх застосування. При наявності змішаних інфекцій необхідні ін`єкції системних антибіотиків протягом 3-7 днів. Симптоматична терапія передбачає дозоване застосування протиблювотних і протидіарейних препаратів, а також болезаспокійливих (анальгезирующих), протизапальних, серцевих та інших засобів.

годування: на 3-й день після припинення блювоти хворою твариною призначають ветеринарну дієтотерапію. Ветеринарна дієтотерапія, або лікувальне годування — метод лікування тварин, що полягає в застосуванні спеціальних раціонів і режимів годівлі спрямованих на заповнення саме ті організму поживних і біологічно активних речовин. Замісна дієтотерапія передбачає збалансоване годування тварин, максимально щадний режим для слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, включення в раціон натуральних дієтичних легкозасвоюваних продуктів, а також 4-5-кратний прийом корму невеликими порціями.

імунітет: у дорослих собак формується в основному напружений тривалий імунітет.

профілактика: для активної імунопрофілактики парвовирусного ентериту широко використовують вітчизняні та зарубіжні моновакцини, асоційовані вакцини. Для пасивної імунізації щенят, отриманих від невакцинованих сук, і при неблагополучною епізоотичною обстановці, особливо в розплідниках і клубах собаківництва, рекомендуємо застосовувати моноспеціфіческой імуноглобуліни або моновалентні гіперімунні сироватки проти парвовірусного ентериту собак.

серцева форма характеризується перш гострим ураженням міокарда у віці від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається раптово і протікає блискавично. Цуценята відмовляються від корму і води, не можуть самостійно смоктати молоко у матері. У тварин спостерігають різку слабкість, задишку, серцево-судинну недостатність- пульс аритмічний, слабкого наповнення, гинуть протягом 24-48 годин.

Парвовирусный энтерит у собак

Собаки, хоть и обладают более крепким здоровьем, чем люди, все же заболевают, в том числе серьезными инфекционными болезнями, например, парвовирусным энтеритом. Вирус, который его вызывает, развивается с молниеносной скоростью и очень опасен для четвероногих друзей. Поэтому владельцу следует знать, как проявляется парвовирусный энтерит у собак и что делать, чтобы помочь любимцу.

Причины заболевания

Возбудителем инфекции является вирус из семейства Парвовирусы, различают 2 типа:

  • I тип – содержится в фекалиях здоровых животных и не отличается патогенностью.
  • II тип – содержит ДНК, не имеет оболочки, обладает высокой устойчивостью к физическому и химическому воздействию.

Основной источник возбудителя инфекции – кал заразившихся собак. Считается, что вирус с фекалиями выделяется в течение полутора недель, а максимальное его количество, наиболее опасное для инфицирования, достигает на 5-е сутки.

Также в течение 2-12 дней вирус может находиться в рвотной слизистой массе. Из-за того, что возбудитель устойчив к различным угрожающим факторам и обладает способностью длительное время сохраняться во внешней среде, он может быть опасен в течение нескольких месяцев.

В некоторых случаях, при небольшой дозе вируса, попавшего в организм животного, заболевание протекает без выраженных признаков. При большом его количестве возникают характерные для парвовирусного энтерита симптомы.

Больные животные выделяют вирусы в течение 14-21 дня после заражения, и даже после излечения они долгое время являются заразными. Возбудитель способен длительное время сохраняться на шерстном покрове, лапах собаки, что очень опасно для питомцев, не прошедших вакцинацию.

Вирус может передаваться следующим образом:

  • во время контакта больного животного со здоровыми собратьями;
  • через предметы ухода – миску, игрушки, расчески и др.;
  • посредством пищи;
  • через почву, содержащую зараженные испражнения;
  • пес может заразиться от человека, являющегося переносчиком вируса – нередко владельцы приносят его на обуви и верхней одежде.

Чаще всего возбудитель инфекции проникает в организм животного через носовую (интраназально) или ротовую (перорально) полость. Пик распространения парвовирусной инфекции приходится на позднюю весну-лето и с октября по март.

Специалистами в процессе клинических исследований не установлена взаимосвязь между восприимчивостью к болезни и породой и полом собак, а только с возрастом. Чаще всего заболевают щенки 2-12 месяцев.

Рекомендуем прочесть:  Ринотрахеит У Кошек Повторно

Симптомы парвовирусного энтерита у собак

Заболевание коварно, так как может сопровождаться самыми разнообразными симптомами, что осложняет его диагностику. А иногда признаки инфекции очень слабо выражены, и владелец даже не подозревает, что его пес серьезно болен. В случае с данной патологией, от раннего ее выявления и своевременного лечения зависит не только здоровье, но и жизнь собаки.

Чтобы заметить первичные проявления заболевания, владельцу стоит внимательнее относиться к любимцу, замечая даже незначительное изменение в поведении. При любых признаках нельзя медлить, следует сразу доставить пса в ветеринарную клинику.

Симптоматика парвовируса может включать следующие состояния:

  1. Вялость. Собака становится менее активной, и даже прогулки и любимые игры не вызывают прежней радости. Пес может не реагировать на происходящие вокруг действия, редко встает.
  2. Повышение температуры тела. Показатель выше 39°С сигнализирует о развитии инфекционного заболевания. Но есть один нюанс – иногда при энтерите температура может повышаться уже перед самой гибелью питомца, поэтому следует обращать внимание на другие признаки болезни.
  3. Болевая симптоматика. Период инкубации парвовируса составляет 5-10 дней. И если животное начинает выгибать спину при поглаживании, а во время прикосновения к области желудка пытается отстраниться, значит, питомец испытывает боль – это первое проявление заболевания.
  4. Рвотные позывы. Данный симптом возникает уже спустя сутки после инкубационного периода. Изначально рвотные массы состоят из остатков непереваренной еды, позже становятся сероватой слизью.
  5. Диарея. Каловые массы жидкие, сначала желтоватого или зеленоватого цвета, позже – красные.

Заболевший питомец отказывается от еды, не пьет, организм довольно быстро теряет влагу, что грозит быстрым обезвоживанием. Из-за мучительной боли и развившейся сердечной недостаточности болезнь за 2-3 дня может привести к летальному исходу.

Диагностика энтерита

Когда четвероногий пациент с признаками парвовирусного энтерита поступает в ветклинику, врач сразу пытается установить предварительный диагноз. Внезапное развитие патологического состояния, рвота, диарея с кровью, обезвоживание – основные симптомы парвовируса.

Кроме того, инфекция практически всегда вызывает увеличение мезентериальных лимфатических узлов, что можно выявить при помощи пальпации. Для более точной диагностики ветеринар назначает ряд лабораторных анализов:

  • метод ПЦР (полимеразная цепная реакция) – эффективный способ обнаружения возбудителя в кале больного животного;
  • РГА (реакция гемагглютинации) – выявляет антиген болезнетворного агента;
  • РГТА – анализ, идентифицирующий возбудителя;
  • электронная микроскопия – изучение кала больного животного;
  • гистология – применяется посмертно, обнаруживает некроз тканей, критическое снижение лимфоцитов в тонком кишечнике.

В современной ветеринарной медицине стали часто использовать анализ ИФА – иммуноферментное исследование, считая его более информативным и достоверным методом диагностирования парвовируса у собак.

Важными для точной постановки диагноза являются дифференциальные методики. Специалист должен отличить парвовирусный от остальных видов энтерита – алиментарного, вызванного патогенными бактериями, токсинами.

Лечение инфекции

Прежде всего, пес нуждается в экстренной медицинской помощи, но если в тот же момент нет возможности вызвать врача или доставить собаку в клинику, то от владельца необходимо следующее:

  • важно обеспечить псу полный покой, не давать ему воду и пищу;
  • нельзя самостоятельно делать собаке клизмы, если это не порекомендовал ветеринар;
  • можно дать собаке немного вазелинового или любого растительного масла (первое более эффективно), оно не всасывается в стенки органов желудочно-кишечного тракта, но обволакивает их и способствует выведению токсических веществ.

Владельцам собак рекомендуется заранее формировать домашнюю ветеринарную аптечку, чтобы под рукой находилось все необходимое для первичной помощи:

  • несколько шприцов разных объемов (5-20 мл) и сменные иглы к ним;
  • анальгетики и спазмолитики – Но-шпа (Дротаверин), Анальгин; лучше всего, чтобы это были ампулы для инъекций, так как парвовирус сопровождается рвотой, диареей, и таблетки не будут усваиваться организмом болеющего животного;
  • Сульфокамфокаин, Кордиамин – препараты, поддерживающие работу сердца.

Подобные мероприятия подходят только для кратковременной помощи и не позволят полностью вылечить животное от парвовирусного энтерита. Ветеринары в этом случае используют комплексный подход.

Интенсивные инфузионные процедуры

Прежде всего, животное теряет много влаги, требуется восполнить дефицит и компенсировать последующую ее утрату. Для этого назначаются капельницы со сбалансированными кристаллоидными растворами.

Врач приблизительно определяет объемы утраченной жидкости и назначает двойное ее количество. Это позволяет нормализовать баланс и избежать серьезных осложнений. Часто специалисты прописывают средство Нормосол (Normosol), в которое добавляется раствор калиевой соли соляной кислоты.

Важно отслеживать количество глюкозы в составе крови и, когда требуется, добавлять этот компонент в инфузионную жидкость. Чтобы скорректировать стойкую гипокалиемию (пониженную концентрацию ионов калия), в раствор для инфузии добавляется некоторое количество магниевой соли соляной кислоты.

Использование антибактериальных средств

Специалисты рекомендуют парентеральный (в обход органов ЖКТ) метод введения данных препаратов, так как при парвовирусе назначаются антибиотики широкого спектра действия, которые способны разрушать защитную оболочку слизистой кишечника, что повышает риски возникновения сепсиса.

Зачастую ветеринары назначают инъекции Гентамицина и Ампициллина, с 8-часовым промежутком, но учитывают, что аминогликозиды обладают почечной токсичностью.

Некоторые врачи, если у собаки не выявляется нейтропении или лихорадочного состояния, рекомендуют лекарства из ряда цефалоспоринов первого поколения, а предыдущую комбинацию используют при возникновении признаков сепсиса.

Препараты, способные нейтрализовать эндотоксические вещества

Их собаке дают во время антибиотикотерапии, чтобы ускорить процесс выведения эндотоксинов и исключить ухудшение состояния больного. Кроме того, средства данной группы снижают вероятность возникновения септического шокового состояния.

Лекарства разводят физраствором и вводят при помощи капельницы, в течение получаса-часа.

Средства с противорвотным действием

Назначают Метоклопрамид, но не забывают об осторожности, так как предварительно требуется адекватная регидратация, чтобы исключить риски проявления тяжелой гипотензии.

Подобные препараты необходимы, когда из-за длительной обильной рвоты невозможно поддержать водно-электролитный баланс.

Коррекция питания

Не менее важный аспект, который влияет на результаты терапии. Прежде всего, при первых признаках парвовирусной инфекции владелец должен прекратить кормить и поить питомца. Находиться на голодной диете пес должен минимум 2-3 суток.

Водичку понемногу можно будет давать собаке только спустя сутки после того, как прекратится рвота. После питомца начинают кормить пищей, перетертой в кашицу. Питание должно быть дробным – изначально еду дают маленькими порциями, каждые 2-2,5 часа.

В качестве первых блюд для болеющей собаки подходит рисовый отвар, бульон из куриной грудки, отвар из льняного семени. Если пес не подходит к миске или у него нет сил есть самостоятельно, то можно аккуратно ввести ему в пасть жидкую еду, используя шприц.

Постепенно в рацион вводятся и другие продукты – по одному в день. Можно дать питомцу измельченное яйцо, вермишель, разбавленную куриным бульоном.

Выздоравливающему животному необходима углеводная пища, восполняющая энергетические ресурсы организма. Также псу рекомендуется 2-3 раза в неделю давать нежирную рыбу в вареном виде, отделенную от костей, лучше морскую.

Для нормализации кишечной микрофлоры полезны кисломолочные продукты – кефир, простокваша, ряженка, йогурт, но они не должны содержать сахара и искусственных добавок.

В начале выздоровления не стоит давать любимцу мясо, особенно сырое. Также не лучшими продуктами являются молоко, жирная, маринованная, соленая пища, специи и приправы.

Чтобы защитить питомца от подобного опасного заболевания, стоит позаботиться о регулярной вакцинации. Кроме того, важно обеспечить хорошие условия содержания и полноценное питание собаке.

Парвовирусная инфекция может убить животное за пару дней, особенно это касается щенков, поэтому требуются профилактические меры, и, если заражение все-таки произошло, своевременная профессиональная помощь ветеринара. Только так можно помочь своему четвероногому другу.

  • во время контакта больного животного со здоровыми собратьями;
  • через предметы ухода – миску, игрушки, расчески и др.;
  • посредством пищи;
  • через почву, содержащую зараженные испражнения;
  • пес может заразиться от человека, являющегося переносчиком вируса – нередко владельцы приносят его на обуви и верхней одежде.

Парвовірусний ентерит собак — ветеринарна клініка Радан

Парвовірусний ентерит собак ( «олімпійка») — контагіозна (заразна) вірусна хвороба, що викликається ДНК-вірусом сімейства Parvoviridae. що виявляється блювотою, геморагічним гастроентеритом, міокардитом і частою загибеллю цуценят молодше 5-міс віку.

Парвовірусна інфекція собак вперше зареєстрована в Бельгії в 1976 р далі в США, Канаді, Австралії, Франції, ФРН, Великобританії, Швейцарії (1979). В даний час це одна з найбільш широко поширених інфекційних хвороб.

Збудник. ДНК-вірус, відноситься до сімейства Parvoviridae роду Parvovirus. Існує два різновиди парвовіруса собак (ПВС): ПВС-1 і ПВС-2. Найбільш небезпечний патогенний ПВС-2, який обумовлює гострі парвовирусного ентерити у собак. За імуногенним властивостями ПВС-2 близький до збудників панлейкопении кішок і ентериту норок. Збудник ПВС-2 дуже стійкий в навколишньому середовищі і при кімнатній температурі може зберігатися в інфікованих об’єктах протягом 6 місяців.

До захворювання сприйнятливі собаки різних порід. Можливість зараження залежить від віку собаки. Найбільш сприйнятливі молоді собаки від 1,5-3-х місяців до року. Джерелом зараження і основними розповсюджувачами хвороби є хворі і перехворіли «олімпійкою» собаки, які виділяють в навколишнє середовище з фекальними і блювотними масами вірус.

Перебіг і симптоми

Інкубаційний період хвороби триває від 14 годин до 6 днів, у цуценят він істотно коротше. При парвовирусного ентериті виділяють 3 форми:

-серцеву — спостерігається у собак у віці від 3 до 8 тижнів

-кишкову — частіше реєструється у тварин від 8 тижнів до 9 місяців

-комбіновану — переважно відзначається у віці від 6 до 16 тижнів.

При серцевої формі клінічними ознаками є млявість, лихоманка, відсутність апетиту, нудота, блювота з домішкою крові, рідкі, кров’янисті з гнильним запахом випорожнення, зневоднення, слабкий пульс, тахікардія. Захворювання часто супроводжується крововиливами.

Перші клінічні ознаки хвороби при ентеритній формі з’являються на 2-7 день від початку інфікування. Відзначають депресію, відмову від корму і досить часто — невисоку гіпертермію. Через 3-24 години після цього виникають блювота і діарея.

Кал спочатку сірий або жовтуватий, часто має смужки крові, а іноді геморагічний зі слизом або водянистий з сильним смердючим запахом. Температура тіла підвищується до 39,5- 41 ° С. Блювота і діарея швидко призводять до зневоднення організму, потім настає розвиток шокового стану, токсикоз і тварина гине.

При гострому перебігу інфекції, ентерит у собак здатний привести до летального результату протягом перших днів після появи перших клінічних ознак. Летальність дуже висока — без лікування гине 40-60% хворих цуценят. Але навіть інтенсивна терапія не дає гарантій одужання. При проведенні ефективного лікування одужання настає протягом 1-1, 5 тижнів, що багато в чому визначається динамікою розвитку у хворої тварини імунітет

Якщо ви спостерігаєте у тварини клінічні ознаки характерні для парвовірусного ентериту, то необхідно звернутися до ветеринарного лікаря якомога швидше.

При діагностиці противірусних антитіл основною проблемою є те, що антитіла з’являються в пізні терміни (4-6-й день). Тому діагностика хвороби, заснована на цьому принципі, є запізнілої.

Рекомендуем прочесть:  Подрезка Ногтей Коту Фото

Із зарубіжних літературних джерел відомо про успішне застосування для діагностики цього захворювання імуноферментного і радіоімунного методів, реакції гальмування гемаглютинації та інших, спрямованих на уловлювання безпосередньо вірусу. У нашій країні проводяться так само роботи з діагностики вірусу як в сироватці крові, так і в фекаліях.

З неспецифічних методів може бути рекомендована гематологічна діагностика. Для цього захворювання характерне зниження лейкоцитів крові (лейкопенія). Лейкопенія може бути виявлена ​​практично у всіх хворих собак. Для вірності постановки діагнозу рекомендується проби брати двічі з невеликим (12-18 годин) інтервалом При відсутності лабораторної діагностики прижиттєвий діагноз може бути поставлений і за клінічними ознаками.

Діагноз ставиться на основі анамнезу, клінічних ознак і лабораторних досліджень. Лікування призначає ветеринарний лікар, не намагайтеся займатися самолікуванням, тому що це може привести до необоротних наслідків.

У дорослих перехворілих собак формується в основному тривалий імунітет. Однак у перехворілих щенят у віці до 3 місяців через недостатню імунологічної зрілості організму можуть виникати імунодефіцитні стани.

Лікування Лікування повинно здійснюватися комплексно.

У разі можливого ризику зараження або на ранніх стадіях (до появи клінічних симптомів хвороби) доцільне застосування гіперімунна сироваток.

У разі розвитку характерних симптомів хвороби лікування, як правило, зводиться до наступних дій:

— адекватна інфузійна терапія: при розвитку діареї завжди відбувається значна втрата рідини в організмі, тому необхідно внутрішньовенне крапельне введення ізотонічних розчинів (NaCl0,9%, 5% глюкоза, розчин Рінгера, розчин Хартмана), а також колоїдних розчинів для утримання рідини в судинах і усунення можливого гіповолемічного шоку (Реополиглюкин, Гелафузін і ін.).

— при розвитку бактеріального запалення в кишечнику для лікування застосовуються антибіотики широкого спектру дії;

— застосовуються вітамінні препарати;

— з метою стимулювання імунітету використовуються імуномодулятори (Полиоксидоний, Анандін, Циклоферон і ін.);

Профілактика. Для активної імунопрофілактики парвовирусного ентериту широко використовують вітчизняні та зарубіжні моновакцини Біовак-Р, Парвоваккарніворум (Росія), Нобівак-Р, Парводог, Прімадог (Франція) та ін .; асоційовані вакцини: Нобівак DHPPi, Біовак-РА, Біовак-DРА, Мультікан-2, 4, 6, Гексаканівак, Пентаканівак (Росія); Вакцідог, Трівірокан, Гексадог (Франція); Вангард-5,7 і багато ін.

Загальна профілактика вірусних кишкових інфекцій грунтується на наступних нескладних правилах:

— охоронно-обмежувальні заходи при утриманні, перевезеннях тварин і участі їх в масових заходах (виставки та ін.);

— обов’язкове профілактичне карантирование тварин протягом 30 днів;

Парвовірусний ентерит собак ( «олімпійка») — контагіозна (заразна) вірусна хвороба, що викликається ДНК-вірусом сімейства Parvoviridae. що виявляється блювотою, геморагічним гастроентеритом, міокардитом і частою загибеллю цуценят молодше 5-міс віку.

Парвовірусний ентерит у собак симптоми і лікування

ZooTyt.ru — портал про домашніх тварин

Головна / Собаки / Здоров’я і хвороби / Як проявляється і лікується ентерит?

Брати наші менші завжди залишаються предметом нашої турботи і любові. Але коли виникає проблема зі здоров’ям собаки, дбайливі господарі переживають, часом, більше ніж за себе. Адже два сумних очі, які дивляться на вас, просячи про допомогу і супроводжуючи це спробами поскуліть, не можуть вам пояснити, де і що у собаки болить.

Ентерит у собак, симптоми якого будуть помітні не кожному собачникові з першого погляду — одне з таких захворювань. Сьогодні ми спробуємо розібратися, як розрізнити дане захворювання у собаки, і дізнаємося, як же тварина рятувати від цього, вкрай неприємної недуги.

Опис і різновиди захворювання

Ентерит у собак — це дуже небезпечне захворювання, яке, як правило, характеризується складними запальними процесами в кишечнику собаки.

Це підступне захворювання може вражати собак всіх порід і вікових груп, ніж та становить особливу небезпеку і складність при діагностиці. Запальний процес може виникнути на будь-якій ділянці шлунково-кишкового тракту, і симптоми в кожному з окремо взятих випадків, можуть бути абсолютно різними.

Як таке захворювання ентерит має кілька класифікацій. Класифікують його як виходячи з осередків ураження, так і від збудника. Розглянемо обидва варіанти.

Первинним ентеритом наука вважає захворювання, при якому запалення піддається тільки кишечник, і описується захворювання є основним. Вторинним ентерит вважають тоді, коли описується захворювання є одним з безлічі симптомів іншого, більш вагомого інфекційного захворювання.

Вторинний ентерит найчастіше і реєструється у собак. Навіть якщо взяти до уваги, що посилитися стан шлунково-кишкового тракту собаки могло і через неправильне харчування, то для бактерій це буде тільки на руку.

Якщо класифікувати ентерит у собак за характером збудника захворювання, то умовно можна розділити ентерит на:

  1. Парвовірусний ентерит у собак.
  2. Коронавірусние ентерит.
  3. Бактеріальні (стафілококовий, стрептококовий).
  4. Багато інших, зустрічаються рідше.

Ентерит у собак, симптоми захворювання

Розглядати симптоматику захворювання ми будемо виходячи з другої класифікації, тобто в залежності від виду збудника проблеми.

парвовірусний ентерит

Парвовірусний ентерит заслуговує найпильнішої уваги у вивченні собаківників молодих і не тільки.

Небезпека цього різновиду ентериту полягає в тому, що розпізнати дане захворювання необхідно моментально! Якщо забаритися всього годину, життя цуценя можна вже не врятувати. Дане захворювання цуценя може вбити все за пару діб, тому вже в першу добу потрібно почати лікування, щоб врятувати вихованця.

3 головні ознаки ентериту.

Особливість парвовіруса полягає в тому, що при перебігу хвороби у собаки відсутня лихоманка, тобто, температура тіла собаки буде весь час в нормі. За таких обставин дуже складно розпізнати ворога на полі бою організму вашого вихованця. В даному випадку, найчастіше, всі симптоми привласнюють отруєння, що і призводить до загибелі собаки.

Друга підлість цього вірусу в тому, що крім відсутності температури, яка б могла вказати на проблему, тварина при протіканні захворювання в більшості випадків залишається активним і енергійним, і апетит тварини не викликає ніяких підозр. Це і є нічим добрий ознака.

І будь-яка розсудлива людина запитає: і як тоді виявити цього гада, щоб його діагностувати і лікувати? Відповідь не проста, але він є.

Симптомами парвовірусного ентериту у собаки є:

  1. Біль при доторканні живота.
    Якщо ваш волохатий інфікований, то при доторканні боків і живота, тварина буде згинатися, намагаючись уникнути подібного погладжування, буде піднімати хвіст і скиглити. Ви без праці зрозумієте, що навіть легкі погладжування живота будуть доставляти серйозний біль собаці.
  2. Блювота і пронос в першу добу.
    У першу добу пронос і блювота ще будуть водянистими і прозорими. На поверхні можна побачити бульбашки і якусь слиз. З перебігом захворювання ці ознаки будуть посилюватися.
  3. Неприємний запах.
    Описати дане захворювання, щоб стало зрозуміло кожному, можна некрозом кишечника. Кишечник в прямому сенсі гине. Про процеси травлення в цій стадії мова вже не йде, і через те, що собака майже завжди продовжує нормально харчуватися, то їжа вже не перетравлюється, а також загниває всередині тваринного, ніж посилює хворобу. У третій фазі пронос і блювота собаки майже не припиняються. Виділення мають не просто огидний запах, а запах розкладається мертвої плоті. До цього моменту тварина вже нічого не п’є і не їсть і майже не може спати. Зневоднюючи, тварина худне просто на очах. Можуть з’явитися похитування при ходьбі і судоми.

У деяких цуценят загибель може наступити на першу добу. Деяким вдається протриматися три дні. Хоч і вважається, що це захворювання вражає в більшості своїй цуценят, не рідкісні випадки інфекції і у дорослого собаки, якщо вона попередньо не пройшла вакцинацію.

короновірусні ентерит

Але ні в якому разі це не говорить про те, що собаку потрібно залишати без лікування сподіваючись на імунітет. Майже в ста відсотках випадків поверх ентериту буде нашаровуватися інше захворювання, яка скористалася сприятливими для розвитку умовами.

Хоч для лікування даного захворювання і потрібні імуномодулятори та противірусні засоби, ветеринар може призначати і антибіотики, через виникнення вторинної проблеми у вигляді патогенних бактерій, наприклад, стафілококів.

Короновірусні ентерит може протікати як в легкій, так і в гострій формах. Симптоматика гострої форми буде виражена на другі-п’яту добу після інфікування, а от легка форма може і зовсім пройти майже непомітно. Яким би не було сильним тварина, не варто сподіватися, що все пройде само. Обов’язково потрібен питний режим, дієта і медичні препарати.

Чи не вірусний ентерит

Як і в першому випадку, їжа не перетравлюється, а загниває в кишечнику, і тварина намагається звільнитися від вмісту шлунково-кишкового тракту усіма можливими способами. Так з’являється ще й блювота. Згодом в блювоті теж може з’явитися кров, а в деяких випадках і жовч.

Через постійну діареї і блювоти, тварина дуже швидко зневоднюється. Собака втрачає апетит, дуже швидко втрачає сили і худне. Але пити тварина буде продовжувати в цей час, щоб хоч чимось мати можливість позбутися від інтоксикації кишечника.

Як говорилося раніше, найчастіше ентерит виявляється у цуценят. Якщо у дорослої собаки подібна проблема може виникнути через порушення харчування, то у малюків парво і короновірусні ентерит може бути всього лише симптомом.

У більшості випадків щенята інфікуються в період відлучення їх від матері-годувальниці суки. Якщо мати була щеплена, то малюкам разом з молоком надходить деяка кількість імуноглобулінів, що зменшує ризик виникнення захворювання. В іншому ж випадку — ризик досить великий.

Перед тим, як робити щеплення цуценя, ветеринари рекомендують спочатку поганяти гельмінтів, а вже потім проводити вакцинацію.

В мене болить живіт! Значить, хтось в ньому живе .

Ентерити, досить великий сегмент вірусної проблеми для цуценят і дорослих собак. Під загрозою можуть опинитися всі без винятку породи собак і собаки будь-якого віку. Захворювання даного типу вражає органи шлунково-кишкового тракту, приводячи до його дисфункції.

Зібравши всі симптоми воєдино, ентреріти можна визначити за такими ознаками:

  1. Діарея.
    На перших етапах виділення прозорі, далі може мутнеть і купувати вкраплення крові. У найважчих формах можна бачити в випорожненнях великі згустки крові, неперетравленої і загнили їжі і відмерлі покривні тканини шлунково-кишкового тракту. Запах випорожнень жахливий і нагадує запах гниття або розкладається плоті.
  2. Блювота.
    Як і діарея, вона посилюється з перебігом хвороби. Блювота може так само бути мутнуватої і з часом в ній з’явиться кров або жовч. Запах буде теж посилюватиметься з перебігом хвороби.
  3. Дотики до живота собаки будуть для тваринного досить болючими.
    Тварина буде уникати їх і може скиглити.
  4. Собака худне і втрачає сили просто на очах.
  5. При пересуванні собаку може похитувати і можуть бути видні судоми кінцівок.

Протікання захворювання у цуценят набагато швидше і втратити вашого вихованця ви можете вже через добу бездіяльності. Тому якщо ви помітили хоча б трохи схожі ознаки на те, що було описано вище — блискавично поспішайте до ветеринара. Хвилина зволікання може виявитися фатальною!

Якщо класифікувати ентерит у собак за характером збудника захворювання, то умовно можна розділити ентерит на:

Оцените статью
Кошки и собаки на понятном языке для человека на Doktor-Vet.ру