Прогноз Гастроентериту У Тварин

Гастроентерит

Гастроентерит

Гастроентерит (від др.-греч. γαστήρ , родовий відмінок γαστρός — «Шлунок» і ἔντερον — «Кишка») — запальне захворювання шлунка і тонкого кишечника.

1. Причини і види гастроентериту

У людини гастроентерит розвивається внаслідок харчових токсикоінфекцій (в 50% випадків викликаних наявністю норовірусами [1] ), зараження бактеріями, пиття недоброякісної води, захворювань ( грип, пневмонія, кір, сепсис і ін), отруєння важкими металами, кислотами, лугами, ртутними препаратами та ін Протікає в гострій і хронічній формі. Часто супроводжується ураженням і товстого кишечника — гастроентероколіт.

2. Лікування і профілактика

При гострому гастроентериті — промивання шлунка через зонд, яке можна замінити звичайним питвом з наступним викликанням блювоти; грілки до живота, медикаментозна терапія, спрямована на врегулювання секреторної функції шлунка і кишечника; при хронічному гастроентериті — тривала дієтотерапія, суворе дотримання режиму харчування, медикаментозна терапія.

3. Гастроентерит у тварин

У тварин гастроентерит спостерігається у формі катарального, крупозного, дифтеритической, геморагічного і флегмонозно запалення. Викликається зіпсованими кормами, дратівливими хімічними і рослинними отрутами; вдруге при інфекційних хворобах ( сибірська виразка, пастереллез, паратиф, чума, бешиха свиней та ін.) Гастроентерит проявляється сильним пригніченням, слабкістю, виділенням рідкого калу з неприємним запахом, слизом, плівками фібрину, кров’ю; можливі підвищення температури, коліки. При лікуванні застосовують промивання шлунка; всередину — послаблюючі, терпкі, дезинфікуючі і бактеріостатичні препарати, слизові відвари, серцеві засоби. Профілактика спрямована на дотримання зоогігієнічних вимог у годівлі тварин.

При гострому гастроентериті — промивання шлунка через зонд, яке можна замінити звичайним питвом з наступним викликанням блювоти; грілки до живота, медикаментозна терапія, спрямована на врегулювання секреторної функції шлунка і кишечника; при хронічному гастроентериті — тривала дієтотерапія, суворе дотримання режиму харчування, медикаментозна терапія.

Профилактика гастроентериту у собак

Патогенез

За медичними даними, найбільш вивченими механізмами розвитку захворювання є:

1. безпосередню хронічну пошкоджуючу дію етіологічного фактора на стінку тонкої кишки (токсична, дратівлива);

2. довго існуючий дисбактеріоз, що супроводжується подразненням і токсичною дією продуктів ненормального розщеплення харчових речовин під впливом ферментів патогенної кишкової мікрофлори (органічні кислоти, альдегіди, індол, скатол, метан, сірководень і ін.), А також бактеріальних токсинів на слизову оболонку кишкової стінки;

3. імунологічні механізми.

За даними В.А. Телепнева, патогенез гастроентериту пов’язаний з порушенням моторної, секреторної, травної функцій шлунка і кишечника. При цьому в просвіт їх виводиться білковий ексудат, бурхливо розвивається бродильно-гнильна мікрофлора, токсикоз. Формується середовище з низькою бактеріостатичну активність. У зв’язку з низькими значеннями кислотності проявляється не тільки Протеазна, але і пептідазная активність пепсину. Низька кислотність хімусу, а також слабка реактивність органу призводять до зниження функції підшлункової залози, що і посилює порушення порожнинного і пристінкового травлення. Настає дизбактериоз з переважанням гнильних і бродильних процесів. Утворюються токсичні речовини, які підсилюють і підтримують запальний і дистрофічний процеси, В результаті розвивається інтоксикація з порушенням функції печінки, нирок, серцево-судинної системи, трофіки тканин. У лімфу можуть потрапляти мікроорганізми і білкові продукти . Внаслідок швидкого просування по кишечнику розрідженого вмістимого з одночасним порушенням всмоктування призводить до великих втрат води, електролітів і поживних речовин (особливо — білку). В результаті, настає дегідратація організму, порушується кислотно-лужний баланс з тенденцією до метаболічного ацидозу, а також інші порушення обміну речовин . При глибокому пошкодженні слизової оболонки кишечника порушується його бар’єрна функція, що супроводжується проникненням в кровоносну систему мікроорганізмів і білків.

Розвиток розладів залежить від характеру первинного пошкодження слизової оболонки і кровоносної мережі шлунка і кишечника. Тяжкість порушень в організмі залежать від інтенсивності запалення, глибини дисбактеріозу і аутоінтоксикациї і залежать від загальної резистентності тварини і стану гомеостазу в гастроентеральній системі.

Симптоми

Симптоми гастроентериту у собак можуть бути різноманітними, залежно від причини їх виникнення, але найбільш часто спостерігаються такі.

· Блювота у собаки. Механізми виникнення блювоти у собак при гастроентериті вельми різноманітні, в залежності від першопричини запального процесу. Але в будь-якому випадку, присутність блювоти сильно погіршує загальний стан тварини і вимагає корекції.

· У собаки понос. Діарея у собаки з гастроентеритом — стан дуже хворобливий, супроводжується сильними спазмами та газоутворенням. Залежно від причини основного захворювання кал може бути слабо оформленим, рідким або водянистим.

· Біль в животі у собаки. Живіт на дотик щільний, напружений, болючий. Собака не дає чіпати живіт, іноді може проявляти агресію при спробі близького контакту. Часто спазм у собаки може супроводжуватися бурлінням і бульканням в животі.

· Собака погано їсть (відмова від їжі частковий або повний)

· Млявість, апатія у тварини. Зниження загальної активності.

· Собака худне. Собака втрачає вагу, як через втрату рідини, так і з-за того, що собака погано їсть, а все що вона з’їдає — погано засвоюється, або засвоюється не повністю.

· Температура. Гастроентерит у собак може супроводжуватися як підвищеною температурою, так і нормальною або зниженою. В основному, це залежить від того, чим викликане захворювання. Якщо причина запалення кишечника і шлунка в інфекції, то температура підвищується вище 39-39.5С, і ми спостерігаємо лихоманку у собаки. Якщо причина гастроентериту в поглинанні НЕ доброякісного корму або наявності гельмінтів, то температура може залишатися нормальною, або стає зниженою (особливо у ослаблених собак).

· Зневоднення. Дегідратація у собаки при гастроентериті, в основному обумовлена ​​втратою рідини з блювотою і діареєю. Втрачається не тільки рідина, а й мінеральні солі, що призводить до зневоднення і порушення водно-електролітного балансу. Якщо даний стан залишити без уваги, то тварина може загинути від гіповолемічного шоку.

6.Перебіг і прогноз

Під впливом етіологічного фактора розвиваються запальний і дистрофічний процеси в шлунку, тонкої і товстої кишці. Посилюється ферментопатия кишечника (вроджена і придбана ферментативна недостатність). Це сприяє прискоренню процесів перекисного окислення ліпідів. Порушується полостное і мембранне (пристеночное) травлення. Знижуються функції імунної системи кишечника і системи імунітету взагалі, і антитіла і сенсибілізованілімфоцити пошкоджують слизову оболонку тонкої і товстої кишок. На цьому тлі розвивається дисбактеріоз. Розбудовується моторна функція шлунка і кишечника: багато компонентів їжі транспортуються через шлунково-кишковий тракт, що не всмоктуючись. Наростає загальна інтоксикація, виникає зневоднення внаслідок проносів, порушуються функції і робота багатьох органів.

Можливі наслідки гастроентериту у собак : Гастроентерит у собак в принципі проходити легко, без всяких ускладнень, але ось наслідки такого захворювання можуть бути різноманітні.

7.Діагностика та диференціальна діагностика

Аналізуються умови годівлі та утримання тварин, інгредієнти раціонів і підгодівлі. Враховують благополуччя місцевості по шлунково-кишкових захворювань. Проводять бактеріологічні та вірусологічні дослідження, мікологічний і токсикологічний аналіз кормів, досліджують фекалії. Одночасно з цим визначають чутливість мікрофлори до антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів. При показаннях, для уточнення функціонального стану слизової собак, проводять зондування шлунка з метою отримання вмісту і подальшого лабораторного аналізу. При цьому визначають загальну кислотність, вільну і пов’язану соляну кислоту, протеолітичну активність і приховану кров. У собак вирішальні для постановки діагнозу дані можна отримати за допомогою гастроскопії і гастробіопсії. Слід постійно мати на увазі різні хвороби, що протікають з гастроентеральним синдромом.

При диференціальній діагностиці виключають гастрит (протікає без діареї), непрохідність кишечника (через інвагінацій, чужорідних тіл; необхідно ретельно і багаторазово пальпувати живіт), чужорідні тіла в шлунку, виразки шлунка перфорації шлунка, розширення шлунка, перитоніт, уремія ( звертати увагу на запах з рота, стоматити і виразки, на підвищений вміст сечовини і креатиніну в сироватці), панкреатит (переважно пов’язаний з початковим поносом , рентгенівське зображення показує перитоніт в краніальному правом квадраті, в сироватці — підйом рівня амілази і ліпази), захворювання печінки, піометра (найважливіший диференційний діагноз для некастрованих сук, рентген і аналіз крові, лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво) Слід також виключати інфекційні та інвазійні захворювання.

Для підтвердження поставленого діагнозу, при обстеженні тварин використовуються дані лабораторних досліджень. Вони дозволяють отримувати об’єктивні дані про стан ураженої системи органів. Метод лабораторної діагностики вельми інформативний також при контролі результатів лікування.

7.1 Результати дослідження біохімічних показників крові

Найхарактернішою ознакою гастроентериту при дослідженні біохімічних показників крові є зниження вмісту глюкози. Це пов’язано з нестачею в організмі поживних речовин, в результаті чого йде підвищене витрачання глюкози на заповнення дефіциту енергії . Спільним можна вважати і зниження вмісту кальцію, фосфору і заліза в крові. Це пояснюється тим, що всі мінерали всмоктуються тільки в кишечнику і, при порушенні кишкового травлення, засвоєння їх припиняється . Зменшення вмісту холестерину говорить про стійке порушення травлення і всмоктування жиру в ураженому кишківнику .Білірубінемія не є характерним і специфічною ознакою і приєднується при порушеннях, що супроводжуються тривалою інтоксикацією. В процесі інтоксикації порушуються функції печінки, про що і свідчить надлишок білірубіну в сироватці крові. Вміст білка в розпал хвороби знижується, що і спостерігається в досліджуваній групі собак. При проведенні морфологічних досліджень крові хворих собак спостерігаються такі зміни.

• еритропенія — зниження кількості еритроцитів до 3 млн в 1 мкл (при нормі — 5,2-8,4 млн / мкл), падіння рівня гемоглобіну до 8,0 г /% (при нормі — 11,0-17,0 г /%), внаслідок дефіциту заліза.

• лейкоцитоз до 14,0 тис лейкоцитів в 1 мкл при нормі 8,5-10,5 із зсувом ядра вліво: кількість юних підвищувався до 3, при відсутності їх в нормі, а паличкоядерних — до 9 при нормі 1-6, що свідчить про наявність запального процесу.

При проведенні досліджень фекалій спостерігається відсутність їх оформленості, зеленуватий колір і кислий запах. Такі ознаки, як наявність крохмалю та жиру, а також неперетравлених м’язових волокон також є загальними для всіх тварин . Варїюється наявність і кількість крові, еритроцитів і лейкоцитів. Кількість слизу і епітеліальних клітин в переважній більшості випадків висока.

7.2Результати дослідження морфології та біохімії фекалій

При лікуванні гастроентериту важливо вибирати методи, що сприяють швидкому одужанню тварини.

Лікарські препарати часто не дають очікуваних результатів при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту. Це зазвичай пов’язано з відсутністю правильного раціону харчування при лікуванні. Крім того, багато шлунково-кишкові розладів можуть бути вирішені за допомогою однієї лише дієтотерапії.

Звичайні дієтичні рекомендації для собак і кішок з гострим гастроентеритом включають в себе голодну дієту при вільному доступі до води протягом 12-48 годин. Такий «пост» забезпечує відпочинок ураженого органу. Потім — «м’яка» дієта з низьким вмістом протеїну і жиру. Протягом 3-7 днів годівля проводиться часто, але малими порціями. Зменшення обсягу їжі, споживаної тваринам за один прийом, саме по собі не сприяє прискоренню регенерації слизової, але полегшує симптоми гастриту. Рекомендується також відсутність грубої, важко засвоюваній їжі в раціоні, яка може спровокувати перерозтягнення, перевантаження шлунка і посилити запальний процес. Ідеальна дієта для даного випадку повинна бути високоперетравною, без клейковини, з малим вмістом жиру, лактози і білка, гіпоалергенною а також мати достатню кількість водорозчинних і жиророзчинних вітамінів. Раціон повинен бути досить поживним і збалансованим. Бажано мінімальний вміст інгредієнтів раціону, тому що кожен з них може спровокувати посилення запального процесу.

Прі використанні дієтотерапії як лікувальний методу, потрібно керуватися наступними правилами.

Десять основних правил для дієтотерапії гастроентеритів.

1. Усунення етіологічного чинника, звільнення шлунково-кишкового тракту від харчових залишків.

2. У початковій стадії протягом 12-48 годин рекомендується голодна дієта.

3. Після голоду часті годування невеликими порціями.

4. Контроль електролітного і водного балансу організму.

5. Виняток механічних подразників шлунково-кишкового тракту (великі шматки їжі, кістки).

6. Звільнення раціону від лактози, пшеничної клейковини (а також від клейковини ячменю, бобових культур і гречки), від клітковини.

7. Зниження вмісту жиру в раціоні.

8. Вміст білка в раціоні на початку захворювання має бути знижено, а потім — бути дещо вищою за норму.

9. Раціон повинен складатися з мінімальної кількості продуктів.

10. Лікарська терапія повинна відповідати тяжкості захворювання.

8.2 Медикаментозна терапія

1. Антимікробні препарати: сульфаніламіди (сульгин, бісептол, сульфатон, фталазол), нітрофурани (фурацилін, фуразолідон), трихопол, антибіотики (тетрациклін, пеніциліни). Для видалення патогенних мікроорганізмів з організму призначають імодіум, левоміцетин, цифран.

2. Очисні клізми. Вони не тільки видалять токсичні калові маси, але і знизять тонус гладких м’язів, зменшать біль. Для клізми використовують відвари ромашки, звіробою, розчин марганцівки, саліцилової або борної кислоти, фурациліну. Після дезинфікуючого, через 20-25 хвилин, можна ввести живильний розчин.

3. Адсорбенти: активоване вугілля, поліфепан, тальк, ентеросорбент.

4. в’язкі засоби: вісмут, танін, відвар дубової кори, череди, черемхи.

5. Обволікаючі кошти: фосфалюгель, відвар лляного насіння.

6. При сильному виснаженні і зневодненні рекомендують харчування розчином Рінгера через пряму кишку. Також можна вводити м’ясний бульйон, молоко, рисовий відвар як живильної клізми.

7. Ферментотерапія. При гастроентериті у собаки порушується вироблення ферментів, тому призначають лікування ферментосодержащімі ліками: панзинорм форте, фестал, мезим, шлунковий сік.

9. Знеболюючі та заспокійливі препарати: настій беладони, Беластезин, бесалол, альмагель, анестезин, но-шпа.

10.Антигістамінні препарати: супрастин, діазолін, кестин

Профилактика гастроентериту у собак

Профілактика. Профілактика шлунково-кишкових хвороб буває загальною і місцевою. Основою загальної профілактики молодняку ​​собак і кішок є біологічно повноцінна годівля їх з урахуванням фізіологічного стану, надання активного моціону, підтримка хорошого санітарного стану та мікроклімату в місцях знаходження тварин.

З раціону м’ясоїдних виключають недоброякісні і невластиві для них продукти (солодощі, кондитерські вироби, продукти з великим вмістом жиру, консерви, ковбасу і ін.). Категорично заборонено згодовування собакам і кішкам свинини. Неприпустимо вміст в кормах механічних домішок, мінеральних добрив, гербіцидів, ліків та інших отруйних речовин. У тварин завжди повинна знаходитися в достатку чиста кімнатної температури вода. Раціон повинен бути збалансований по набору кормів, цукрово-протеїнового та кальціе-фосфорного співвідношення, по кормових одиниць, перетравного протеїну і енергії, а також за наявністю вітамінів і каротину. Бажано годувати тварин 2-4 рази на добу, не перевантажуючи шлунок. Зміна раціону повинна бути поступовою. Періодично необхідно проводити профілактичні вітамінізації і кварцювання, особливо для зростаючих тварин.

Дата добавления: 2020-03-26 ; просмотров: 204 | Нарушение авторских прав

Симптоми

Болезни органов пищеварения пушных зверей

Гастроэнтерит — Воспаление слизи­стой оболочки желудка и кишечника с последующим на­рушением их моторной и секреторной функций. Наблюдают при переходе от кормления молоком матери к подкормке или сразу после отлучки от матери, при переходе на самостоя­тельный тип кормления. Поражение желудка и кишечни­ка развивается уже через несколько часов после поедания некачественных кормов. Болеют пушные звери всех ви­дов. По происхождению гастроэнтериты делятся на пер­вичные и вторичные, по течению — на острые и хроничес­кие, по характеру воспаления — на катаральные, язвенные и геморрагические.

Этиология. Причинами Первичного Гастроэнтерита является поедание некачественных кормов: гнилых, про­кисших, несвежих, которые окислились и содержат мно­го прогорклых жиров, обсемененных микроорганизмами; нарушение режима кормления и структуры рациона, ког­да в кормовой смеси много клетчатки или молочных кор­мов; резкая смена кормов; прием грязной воды, попадание в корм раз­личных токсинов. У соболей суточное голодание — это сильный стресс, что приводит к тяжелым нарушениям секреторнойи моторной функций желудка и кишечника, развитиювенного гастроэнтерита. У молодых крольчат энтериты часто возникают при переохлаждении. Вторично Гастроэнтерит развивается рефлекторно при заболеваниях печени, поджелудочной железы, почек. Кроме того, с явлениями гастроэнтерита протекает много инфекционных и инвазионных заболеваний: колибактериоз, сальмонеллез, стрептококкоз, чума, анаэробная энтеротоксемия, вирусный гепатит, геморрагическая септицемия, парвовирусный энтерит (норок), дизентерия, еймериоз (нутрий, кроликов), дифиллоботриоз, токсока-роз и др. Ряд заболеваний (сибирская язва, сальмонеллез, геморрагическая септицемия, а у нутрий — стронгилоидоз) сопровождаются геморрагическим гастроэнтеритом.

Большую роль в развитии гастроэнтерита играют дисбактериозы, которые часто развиваются при использова­нии антибактериальных препаратов.

Патогенез. При остром течении Патологического про­цесса повышается чувствительность желудка и кишечника, возникают рефлекторные нарушения, которые сопровождаются рвотой, диареей, дегидратацией. Хроничес­кий Гастроэнтерит характеризуется нарушением секреторной, моторно-эвакуаторной и экскреторной функций желудка и кишечника, нарушением структуры и функции печени, Поджелудочной железы. Недостаточное переваривание и усвоение питательных веществ, потеря их и жидкости с калом приводят к дегидратации, интоксикации, нарушению обмена веществ. Больные звери теряют упитанность, становятся ослабленными и восприимчивыми к вторичной инфекции.

Симптомы. При катаральном Гастроэнтерите аппетит снижен или отсутствует, наблюдается депрессия, появляются рвота, диарея, кал редкий, серого, светло­-зеленого или бурого цвета, содержит слизь и пузырьки газа, брюшная стенка болезненна. У нутрий при энтерите может наблюдаться запор. У кроликов — частая дефекация, кал может быть прозрачным, серо-коричне­вого цвета, с зеленоватым или красноватым оттенком, ред­кий, со слизью и пузырьками газа. С развитием интокси­кации и обезвоживания организма состояние больного ухудшается, волосяной покров становится тусклым, види­мые слизистые оболочки анемичны, иногда с желтушным оттенком. При хроническом течении задерживается линь­ка и ухудшается качество меха.

Геморрагический Гастроэнтерит развивается быстро, сопровождается профузным поносом, кал со слизью и кровью, часто напоминает деготь (черный кал). У боль­ных зверей рвотные массы нередко имеют вид кровянис­той жидкости. Развивается жажда. Звери часто гибнут уже в первый день.

Патологоанатомические изменения. При остром катаральном воспалении (слизистый катар) сли­зистые оболочки отекают и приобретают красный цвет из-за развития воспалительной гиперемии, покрыты значи­тельным количеством густой тягучей слизи. Если слизис­тый катар приобретает хроническое течение, то слизистая оболочка желудка покрыта серой тягучей слизью, уплот­нена, серого цвета, собрана в множественные мелкие складки. При геморрагическом воспалении слизистая обо­лочка отекшая, темно-красного цвета, слегка разрушена. Фибринозное воспаление желудка и кишечника может быть поверхностным (крупозным) или глубоким (дифтеритическим). Фибринозный экссудат в виде светло-серой или желто-серой упругой массы наслаивается на поверхность слизистой оболочки и относительно легко может отделяться от нее. Дифтеритическое воспаление развивается на поверхности слизистой оболочки и относительно легко может о деляться от нее. Дифтеритическое воспаление чаще развивается локально, на месте солитарных фолликулов в таких местах формируются ячейки некроза серого серо-желтого цвета, которые возвышаются над обшей поверхностью слизистой оболочки.

Диагноз ставится по характерным изменениям консистенции и цвета кала.

Первичный гастроэнтерит дифференциируют от инфекционных и инвазионных

Болезней. Колибактериоз Поражает преимущественно щенков лисиц, песцов и нутрий 1-10-дневного возраста. Взрос­лые звери, щенки норок, хорьков, бобров, енотов и собо­лей стойки к болезни (у них может быть смешанная ин­фекция). Дифференцируют по результатам бактериологи­ческого исследования.

Салъмонеллезом Болеют щенки лисиц, песцов от трех­недельного до трехмесячного возраста, а также глубоко­беременные самки. У взрослых небеременных самок, а также у щенков норок, соболей, хорьков сальмонеллез развивается лишь как вторичная инфекция при чуме, але­утской болезни, стрессе. Характерными симптомами, кро­ме диареи, являются повышение температуры тела до 41—42 °С, обезвоживание, западание глазных яблок, па­рез тазовых конечностей. На вскрытии находят увеличе­ние селезенки (в 4—10 раз). Уточняют диагноз бактерио­логическим исследованием.

Вирусный энтерит Норок характеризуется примесями в каловых массах большого количества слизи белого, зе­леного или кремового цвета, наличием белых кишечных цилиндров — слизистых трубок, которые появляются в ре­зультате отслаивания слизистой оболочки кишечника. На вскрытии — фибринозно-геморрагическое воспаление слизистых оболочек желудка и кишечника, селезенка тем­но-вишневого цвета, увеличенная вдвое.

Кокцидиоз наиболее Выражен в возрасте 2—3 Мес., мень­ше болеют щенки месячного возраста и взрослые звери. Дифференцируют путем микроскопии шизонтов или ооцист в фекалиях.

Кроме названных болезней, необходимо также учитывать Парвовирусный энтерит Песцов и лисиц, Массовую диарею Подсосных щенков норок и хорьков, которая поражает зверей в возрасте 2-3 недель, Иногда раньше (3-8 дней) или позже (4-5 Недель). Предполагают вирусную этиологию болезни. Наконец, необходимо дифференцировать Эпизоотический катаральный гастроэнтерит. Заболевание регистрируют у норок с месячного возраста. Более восприимчивы черные норки. Возбудитель болезни не установлен. Больные норки апа­тичны, лежат в домиках, корм не принимают, испражне­ния жидкие, с примесью зеленой, желтой или розовой сли­зи. Кровь или фибринозные сгустки наблюдают редко. Гибели, если нет осложнений, не наблюдают, через 3—4 дня большинство норок выздоравливает.

Прогноз при первичном гастроэнтерите — благо­приятный, а при вторичном зависит от основного заболе­вания, при дегидратации и интоксикации — осторожный или неблагоприятный.

Лечение. При массовом заболевании зверей нужно исключить из рациона недоброкачественные корма, а так­же корма, богатые жиром и клетчаткой. Зверей обеспечи­вают водой, пропускают одно кормление, а затем в раци­он вводят свежее мясо, печень, кровь, молоко. Кормят небольшими порциями. В корм прибавляют АБК, ацидо­филин, витамины. Отдельным зверям выпаивают 5-20 мл желудочного сока. Для нутрий, кроликов, ондатр диети­ческими кормами является сено хорошего качества, сушеный белый хлеб. Соболям в рацион прибавляют яб­локи. Если понос не прекратился, назначают вяжущие (та­нин, танальбин) и противомикробные средства (фенил-салицилат, фуразолидон, фуразонал, антибиотики, суль­фаниламиды). Левомицетин назначают внутрь с кормом, 2 раза в день кроликам, лисицам и песцам 20-30 мг, нор­кам — 10—15 мг/кг массы; тетрациклин, окситетрациклин — 2—3 раза в день, лисицам и песцам 0,1—0,2 г, норкам — 0,05 г, нутриям — по 10 мг/кг массы; хлортетрациклина гидрохлорид (биомицин) — 2 раза в день щенкам лисиц и песцов, молодняку кроликов — 20—30 мг, норчятам и соболятам — 10—15 мг/кг массы, взрослым, с Гастроэнтерит у пушных зверей — 5.0 out of 5 based on 1 vote

Вирусный энтерит Норок характеризуется примесями в каловых массах большого количества слизи белого, зе­леного или кремового цвета, наличием белых кишечных цилиндров — слизистых трубок, которые появляются в ре­зультате отслаивания слизистой оболочки кишечника. На вскрытии — фибринозно-геморрагическое воспаление слизистых оболочек желудка и кишечника, селезенка тем­но-вишневого цвета, увеличенная вдвое.

Гастроентерит

Загальна характеристика захворювання

Гастроентерит — це запалення слизових оболонок шлунка і тонкого кишечника. У більшості випадків до нього призводить ротавірусна інфекція, що передається оральним, фекальним, побутовим, харчовим або водним шляхом. У такому випадку запальний процес зачіпає також слизову ротоглотки.

При ураженні товстого кишечника захворювання називається гастроентероколітом. Залежно від вираженості симптомів прийнято розрізняти гострий гастроентерит і його хронічну форму. У побуті хвороба нерідко іменують шлунковим грипом.

Масові випадки гострого гастроентериту зафіксовані в офіційних медичних документах в кінці XIX ст. На сьогоднішній день захворювання і раніше займає друге місце за поширеністю в соціально неблагополучних регіонах землі. У 1980-му році від гострого гастроентериту на планеті померло понад 4.6 млн. Людей.

Завдяки сучасним стандартам лікування гастроентериту гострої форми кількість смертей сьогодні вдалося зменшити в 3 рази.

Причини гастроентериту

Збудником гастроентериту є ротавірус сімейства Reoviridae. Існує кілька видів цей мікроорганізму. Частина з них викликають запалення слизової шлунка і тонкої кишки у людей. Інші вважаються типовими збудниками гострого гастроентериту у тварин і не небезпечні для людини.

У чверті випадків саме вірус гострого гастроентериту служить причиною так званої хвороби мандрівників — гострого отруєння і розлади кишечника.

Для ротавірусів характерна хороша виживаність в умовах навколишнього середовища. Збудник гострого гастроентериту здатний до 2 місяців зберігати свою життєздатність у водопровідній воді з температурою вище 20 , на овочах — до 1 місяця і у фекаліях — до 7 місяців.

Джерелом зараження ротавирусом часто є людина. Найнебезпечнішим періодом вважається перший тиждень хвороби. Наступні 10-30 днів контагіозність (ймовірність заразити оточуючих гострим гастроентеритом) у хворого поступово знижується.

У рідкісних випадках організм людини може виділяти віруси через кілька місяців після хвороби. Специфічні симптоми гастроентериту у нього при цьому відсутні.

Гострий гастроентерит у дітей

Безсимптомні носії інфекції виявляються, як правило, серед дорослих. У дітей гастроентерит, навпаки, протікає в найбільш гострій формі.

Своєчасне виявлення таких безсимптомних носіїв інфекції в школах, дитячих садках та інших установах відіграє величезну роль для профілактики гострого гастроентериту у дітей. Найбільш сприйнятливі до вірусів діти до 3 років.

Джерелом зараження гастроентериту у дітей до року нерідко стає сама мама. До групи ризику відносять малюків з вродженими захворюваннями, різними формами імунодефіциту або дітей перебувають на штучному вигодовуванні.

Постінфекційний імунітет гастроентериту нетривалий.

Симптоми гастроентериту

Захворювання починається гостро після інкубаційного періоду тривалістю 1-5 днів. Найбільш ранніми симптомами гастроентериту вважаються нудота, блювота і діарея.

При легкій формі гастроентериту блювота може бути одноразовою. Вона припиняється протягом першої доби. Однак такий симптом гастроентериту гострої форми, як діарея, маніфестується до 5-7 днів. Разжіжённий стілець спостерігається до 6 разів на добу.

Хворі з симптомами гастроентериту скаржаться також на відчуття слабкості, біль у околопупочной області, важкість у шлунку, відсутність апетиту, а також головний біль.

При важкій формі гострого гастроентериту, у дітей особливо, стілець — смердючий, рідкий, пінистий, з домішками слизу до 12-15 разів на добу.

Діагностика гастроентериту

Вчасно огляду хворого лікар звертає увагу на такі клінічні симптоми гастроентериту:

• м’язова слабкість пацієнта,
• виражений шум кишкової перистальтики,
• набряклість глотки,
• білий наліт на язиці,
• приглушеність тонів серця,
• субфебрильна показники температури (37,1-37,3 ).

При важких формах гострого гастроентериту можливі жар і серйозне зневоднення, аж до недостатності кровообігу і анурії (припинення вироблення сечі).

Типовим симптомом гастроентериту ротавірусної форми є перебіг хвороби на тлі ускладнень дихальних шляхів: розвитку фарингіту, риніту або змішаної форми захворювання.

До лабораторних методів діагностики гастроентериту відносять виділення вірусів у фекаліях хворого за допомогою РЛА, РКА, РСК, ІФА-методик, гелевою иммунопреципитации або імунофлюоресценції.

Лікування гастроентериту

Ефективне етіотропне лікування гастроентериту відсутня. Це означає, що сучасній медицині не відомий спосіб впливу на причину захворювання.

До заходів першої допомоги при ранніх симптомах гастроентериту відносять:

• утримання від їжі протягом 1-2 днів,
• вживання достатньої кількості рідини,
• легкоусвояемая дієта після гострого періоду хвороби,
• відмова від нікотину,
• постільний режим.

При гострому гастроентериті у дітей раннього віку грудне вигодовування рекомендується продовжувати.

До медикаментозним методам лікування гастроентериту відносять Поліферментні препарати: Абамін, Полізим, Панкреатин, Фестал і т.д., а також адсорбенти та лікарські засоби з в’яжучим ефектом.

Для корекції водно-електролітного балансу в лікуванні гастроентериту важкої форми застосовується внутрішньовенне крапельне введення регідрантов. Пероральний прийом плазмозамінних і дезінтоксикаційних розчинів (Регідрон, Рефортнан і т.д.) застосовується при гострому гастроентериті легкої та середньої форми.

При гострому гастроентериті у дітей раннього віку грудне вигодовування рекомендується продовжувати.

Прогноз Гастроентериту У Тварин

Гастроентерит у тварин

Кішечка або собачка в будь-якому віці схильна такого неприємного захворювання, як гастроентерит. Причому найчастіше заводчики не підозрюють про наявність такої хвороби, вважаючи, що це переїдання або звичайне отруєння і не поспішають йти до ветеринара. Що в такому випадку загрожує тварині, зараз ми розповімо.

гастроентериту називають запалення шлунка і тонкого відділу кишечника. У підсумку порушується робота цих органів, травної системи, знижується імунітет і відбувається інтоксикація організму тварини.

Таке захворювання буває гострий і хронічний.

Гастроентерит починається у тих тварин, які харчуються неправильно: їжа неправильно приготовлена, господарі дуже часто змінюють сухий корм (купують різних виробників), змішують домашню їжу з консервами або сухим кормом, годують недоїдками зі столу тощо. Дуже часто це захворювання викликане сухим дешевим кормом і недостатньою кількістю води.

При гастроентериті спостерігаються такі симптоми: пронос, блювота, часто тварина відмовляється їсти або знижений апетит. З’являються і зміни в зовнішньому вигляді. Шерсть стає тьмяною і починає сильно випадати. Може з’явитися лупа.

При появі симптомів необхідно негайно йти до ветеринара. Своєчасне лікування не дозволить допустити ускладнень і збереже тварині життя.

Лікар зробить необхідні уколи і призначить режим, при якому потрібно голодувати і пити багато води.

Але багато тварин відмовляються пити або їх нудить після того, як вони поп’ють. Можна додати у воду регідрон. На наступний день необхідно дати тварині поїсти. Це може бути сироватка, рисовий відвар або який-небудь інший. А можна годувати тварину спеціальної їжею, яку призначають людям з шлунково-кишковими захворюваннями.

Крім цього, доктор повинен призначити курс антибіотиків, препарати для відновлення водно-сольового обміну, для нормалізації роботи травного тракту, комплекс вітамінів.

Якщо своєчасно звернутися до ветеринара і почати лікування, то через п’ять — чотирнадцять днів тварина повністю одужає. Але якщо не лікувати або не вчасно почати лікування, то захворювання може стати хронічним. І в результаті: може утворитися виразка шлунка, початися проблеми з печінкою і підшлунковою залозою, шерсть почне випадати і з’явиться неприємний запах з рота.

Якщо захворювання протікає важко і з’явилися ускладнення (виразка шлунку), то найімовірніше тривалість життя тварини і її якість знизиться.

На грунті цього захворювання з’являються проблеми з шлунково-кишковим трактом, проблеми зі шкірою і гіпо- та гіпервітамінозу.

Щоб не допустити ускладнення звертайтеся вчасно до фахівця, піклуйтеся про свого вихованця, і він в свою чергу подарує Вам радість!

Лікар зробить необхідні уколи і призначить режим, при якому потрібно голодувати і пити багато води.